Экономическое учение Смита (Економiчнi вчення Смiта)

    Дисциплина: История
    Тип работы: Контрольная
    Тема: Экономическое учение Смита (Економiчнi вчення Смiта)

    Черкаський
    нститут економ
    ки
    права
    Ф-т : Менеджмент безпеки б
    знесу
    Контрольна робота
    з предмету “
    стор
    я економ
    чних вчень”
    на тему:
    Економічне вчення А.
    Сміта
    Виконав: ст. гр. МБЗ-1
    Стец
    в М.Я.
    Льв
    в 2001 р.
    Адам
    Сміт
    (1723—1790) —
    видатний англійський економіст мануфактур­ного періоду. В його працях і в працях його послідовника
    Рікардо класична буржуазна політична економія набула найвищого розвитку.
    Народився А. Сміт у шотландському місті
    Керколді в родині митного чи­новника. Навчався в університетах Глазго і Оксфорді, де вивчав філософію, літературу, історію, фізику, математику. В
    1751
    р. був обраний професором університету в Глазго і згодом очолив там кафедру моральної філософії. В
    1764
    р. Сміт залиша
    є університет і стає вихователем англійського герцога
    Баклю, з яким подорожу
    є протягом трьох років. Перебуваючи у Франції, Сміт знайомиться з енциклопедистами і фізіократами. Повернувшись до Англії, він оселився в
    - рідному місті
    Кірколді, де працю
    є над своєю книгою «Дослідження про причини і природу багатства народів». Вона була опублікована в
    1776
    р. і принесла
    Сміту світову славу. Його стали називати шотландським мудрецем, творцем нової науки
    політичної економії. Останні роки свого життя Сміт працював митним комісаром Шотландії.
    На
    олі
    юючи філософів-просвітителів, які за вихідний пункт сво
    єї системи брали «соціальну людину», Сміт ставить перед собою наукове завдання
    її ком­плексного дослідження. В своїх працях він розглядає окремі аспекти, сторони людської природи: моральні, громадські, економічні. В «Багатстві народів» Сміт досліджу
    є «людину економічну». Це дослідження не ізольоване від двох інших аспектів людської природи.
    Метод, який застосовує Сміт, можна назвати
    дедуктивно-індуктивним. Він вдається і до аналізу внутрішніх закономірностей економічних явищ, які вив­ча
    є, і до опису їх зовнішніх проявів. Працям Сміта притаманні системність, історизм і еволюціонізм. Щодо історизму, який заперечувався в марксистській літературі (на тій
    підставі, що Сміт тракту
    є капіталізм як вічний спосіб вироб­ництва), то він проявля
    ється в тому, що у Сміта звичаї, інститути, економічні категорії змінюються. Неоднакові вони і в різних народів, і вивчення, і п
    ізнання їх можливе лише в процесі еволюції. Суспільство Сміт розгляда
    є як сукупність індивідів, що
    наділені від
    природи певними властивостями, які наперед визначають їх економічну поведінку. Основними з них виступають такі, як трудове походження житт
    євих благ, схильність до обміну послугами, або результатами сво
    єї праці, егоїстичні інтереси
    людини
    намагання покращити сво
    є становище.
    Трудове походження житт
    євих благ змушу
    є людину приносити в жертву «своє дозвілля, свободу, спокій
    », тобто терпіти певні тілесні й душевні тягарі. Схильність до обміну, «схильність міняти, вимінювати, обмінювати один пред­мет на
    інший»
    одна з вирішальних ознак людської природи. Вона зумов­лю
    є те, що люди через розподіл праці концентрують свою діяльність на якійсь певній
    її формі, що підвищує
    її продуктивність. Керуючись егоїстичними інтересами, пошуком особистої вигоди, людина
    оптимізує свою діяльність, а це об
    ертається вигодою для всього суспільства.
    Розвиваючи вчення основоположників класичної політичної економії про «природний порядок»,
    Сміт звільняє його від феодальних нашарувань. Він підкреслює, що в умовах «природного порядку» (вільної конкуренції), склад­ною вза
    ємоді
    єю господарської діяльності людей керує «невидима рука». Тобто економічне жи
    ття людей підпорядковується об\'єктивним закономірностям. У трактуванні «природного порядку» Сміт виходить з двох принципів: об\'єктив­ної закономірності природи, дії
    об\'єктивних законів природи, «невидимої руки» і «природної свободи людини». Дія об\'єктивних законів благодійно спря­мована до людини.
    Благотворність дії об\'
    єктивних законів не безумовна. Вона передбачає
    певні соціальні умови, а саме
    природну свободу людини, яка проявляється в можливостях кожної людини, за умов дотримання нею «законів справедли­вості», вільно відстоювати власні інтереси. Лише за цих
    обставин природна поведінка людини
    співпадає з ді
    єю природних сил, «невидимої руки», тобто законами природи.
    У наступних концепціях
    Рікардо,
    Сен-Сімона і особливо
    Маркса
    ця друга сторона випала. В них залишилась лише об\'єктивна закономірність, що керу
    є поведінкою людини.
    Ідею природного порядку Сміт поширю
    є і на діяльність держави. Він вис­тупа
    є прихильником економічного лібералізму, в
    льно
    гри
    господарських сил, невтручання держави в економічне життя. Але разом з тим Сміт визна­чає роль держави у виконанні нею таких функцій, як оборона країни, право­суддя,
    народна освіта, утримання громадських установ тощо. Він також вис­ловлювався за державне регулювання норми процента і мінімуму заробітної плати
    Розподіл праці і гроші.
    Свою книгу «Багатство народів» Сміт почина
    є з розподілу праці. Це не випадково, адже він
    економіст мануфактурного періоду. На відміну від меркантилістів, які вважали, що багатство
    породжу
    ється обміном, і фізіократів, які пов\'язували його з сільським господарст­вом, Сміт чітко формулює першоджерело багатства
    — працю. Вступ до своєї роботи він почина
    є так: «Річна праця кожного народу становить первісний фонд, який доставляє йому всі житт
    єво необхідні предмети і зручності, що споживаються ним протягом року і складаються завжди або з безпосередніх продуктів цієї праці, або з того, що одержу
    ється в обмін на ці продукти у інших
    народів»^. Але кількість цих продуктів, продовжу
    є Сміт, залежить від кількості праці, що функціонує у виробництві, і від майстерності робітника, рівень якої є результатом поділу праці. Вирішальним фактором зростання
    ба­гатства і «загального добробуту» Сміт вважає розподіл праці, який веде до «ве­личезного збільшення продуктивності всіх різнобічних занять і мистецтв
    Зростання продуктивності праці в результаті її розподілу зумовлю
    ється:
    1) збільшенням вправності;
    2) збереженням часу, який витрача
    ється при пе­реході від одного виду праці до другого;
    3) винаходом і застосуванням ме­ханізмів, які полегшують працю і дозволяють одному робітникові виконувати працю кількох.
    Надаючи величезного значення розподілу праці, Сміт, проте, не розумів його причин. Розподіл праці у нього породжу
    ється схильністю до обмі
    ну.
    «...Схильність до обміну і була тим, що
    спокон віку породило розподіл
    праці». Але наспра
    вді не схильність до обміну породжувала розподіл праці, а, навпа­ки,— розподіл праці виступа
    є передумовою обміну.
    Не можна погодитись з заявами дослідників, які услід за
    Марксом заува­жув
    али, що Сміт змішу
    є розподіл праці в мануфактурі і суспільстві. Дійсно, Сміт почина
    є аналі
    з з
    поетапного розподілу праці в мануфактурі по вироб­ництву голок і через фаховий розподіл, аналіз економічних функцій класів він в
    иходить на суспільний поділ праці. Так як у
    Сміта саме можли
    вість обміну веде до розподілу праці, то ступінь останнього, пише він, завжди повинна об­ме...

    Забрать файл

    Похожие материалы:


ПИШЕМ УНИКАЛЬНЫЕ РАБОТЫ
Заказывайте напрямую у исполнителя!


© 2006-2016 Все права защищены